Збірна України здобула один бал у завершальному матчі групового раунду чемпіонату Європи з футболу-2024. У 9 з 10 випадків для “синьо-жовтих” нічия з командою рівня Бельгії — результат позитивний. На жаль, на цей раз припав саме той, єдиний “виняток”. Розставляємо головні акценти після матчу, який для української дружини на континентальній першості виявився останнім.
Про це пише сайт Чемпіон.
Україна Реброва — зразок гнучкості
Кадровий і тактичний вибір наставника збірної України на гру був зумовлений двома чи не рівнозначними факторами, які й визначили стратегію для команди від пана Сергія. Так, гра в 5 захисників та 2 нападники виявилася попаданням у “яблучко”. Та чи побачили б ми такий набір виконавців на полі, якби головний тренер не був обмежений у виборі й міг задіяти кожного гравця із заявки на турнір?..
Самому Реброву не відмовиш у вмінні вчитися та враховувати попередні помилки. Після кожного матчу на Євро-2024 Україна додавала, після кожного матчу на турнірі команда доводила, що здатна якщо не грати неодмінно ефективно, то демонструвати привабливий футбол за різних обставин. Врешті, цього разу українці довели, що здатні виходити із “сплячки” одразу після стартового свистка, а не після разючого успіху суперника в атаці.
“Синьо-жовті” грали на рівних із топ-збірною без “стовпів” лінії атаки
Ні, мова не про габарити нападників збірної України, які з Бельгією з’явилися на полі якраз усі. Команда Реброва опинилася перед несподіваною реальністю — необхідністю виходити й шукати щастя біля воріт однієї з провідних збірних Європи без жодного з трьох “крил” атаки, на яких перед стартом турніру покладалися чи не найбільші надії.
Як виявилося, без Віктора Циганкова, Михайла Мудрика та, здебільшого, без Андрія Ярмоленка, життя на футбольній планеті теж є. Ба, навіть більше — з точки зору якості гри Україна провела найкращий матч на турнірі. Однак за цим показником колись можна було хіба що отримати відзнаку від ведучої відомої телепередачі, а не вийти в наступний раунд чемпіонату Європи.
За Миколенком — прірва
Захисник англійського Евертона Віталій Миколенко провів на ЧЄ-2024 лише один матч. Ним стала якраз гра проти Бельгії. Проте навіть цей поєдинок ексфутболіст київського Динамо дограти до кінця не зміг, бо знову відчув на собі наслідки перенесеного пошкодження.
Втім, навіть за 58 хвилин перебування на полі Миколенко дав відчути усю важливість своєї персони для команди, і ще раз пошкодувати, що Україна не могла задіяти такого футболіста в перших двох турах. Без Віталія лівий фланг збірної України почав тріщати так, як на людині репаються штани, менші на кілька розмірів, а бельгійці відчули повну свободу дій у раніше проблемній для втілення ідей на полі зоні.
Задум тренерського штабу втілився у життя частково
На матч Україна виходила з чітким планом тренера, який, мов, той диригент на концерті, вміло й у визначені ним самим моменти направляв своїх музикантів на відповідну частину дійства для глядача. Однак склалося стійке враження, що в одній частині свого задуму наставник “синьо-жовтих” перехитрив сам себе. Мова про заміни у виконанні Сергія Станіславовича, які, як виглядає, були запізнілими.
Поява на полі і Руслана Малиновського як альтернативи одному з двох креативних центрхавів, і Владислава Ваната як третього й останнього нападника у заявці команди, і, тим паче, Андрія Ярмоленка як людини з неабияким досвідом та авторитетом серед партнерів, напрошувалися раніше. Як виявилося, усі без винятку виконавці, які вийшли з лави запасних, гру команди підсилили, проте так само усім не вистачило часу, щоб увімкнутися на повну.
Все було вирішено після Румунії
…За кожну помилку в житті треба платити. Раніше чи пізніше, доля усі “борги” збирає. Про монументальну важливість поразки в першому турі ми говорили докладно одразу після тієї гри. У випадку України розплата за 90-хвилинне нерозуміння сенсу перебування на турнірі кращих команд Європи прийшла аж надто швидко.
Після однієї з найбільш трагічних нічиїх у історії України (Словенію в 1999-му не перебито, еге ж?..) Ребров згадував про гру з Румунією не просто так. Саме тоді він та його команда заклали фундамент майбутньої невдачі. Саме після того в наступних двох матчах збірна України мала стрибнути вище, ніж наразі здатна. І не зуміла.
