У Хмельницькому, де проживає майже 300 тисяч жителів, вибудували власну мережу дрібної генерації, завдяки якій місцеве теплокомуненерго повністю забезпечене власною електроенергією і навіть може її продавати
На фоні аварійний відключень електроенергії, які у деяких населених пунктах сягають 6 – 10 годин, стає очевидним, що майбутня зима буде для нас колосальним випробуванням. Особливо для жителів багатоповерхівок, які залежать від центрального опалення та водопостачання. При цьому чи не єдиним містом в Україні, яке уже станом на сьогодні може запевнити своїх жителів, що тепло у багатоповерхівках взимку буде навіть в умовах тривалих блекаутів, виявився Хмельницький.
Поки міський голова Львова закликав закуповувати буржуйки і встановлювати їх у підвалах багатоповерхівок, у Хмельницькому зробили ставку на когенераційні установки. Тож у попередньому сезоні Хмельницьктеплокомуненерго не лише виробляло достатньо електрики для власного споживання, а навіть продавало її на енергоринок. Чим відрізняються когенераційні установки від дизель-генераторів та чи легко їх знайти нині на ринку “Еспресо.Захід” розповів заступник міського голови Хмельницького Василь Новачок.
За його словами, першу когенераційну установку встановили ще у 2003 році, тобто задовго до великої війни, – каже Василь Новачок. – Тоді мета проєкту була виробляти власну електроенергію, аби економити ресурс теплокомуненерго. Це була установка українського виробництва потужністю 500 кВт. З того часу ми постійно поповнювали парк підприємства цими машинами. Завдяки когенерації, впродовж багатьох років вартість однієї гігакалорії тепла у Хмельницькому була одна з найнижчих в Україні. Зараз у нас вартість гігакалорії 1480 грн – це досить помірна ціна, і її вдалося досягти саме завдяки виробництву власної електроенергії. Зараз, коли ворог нищить інфраструктуру – це єдиний варіант забезпечити міста теплом.
Наразі у Хмельницькому 15 таких установок. Вони розташовані по різних об’єктах нашого теплокомуненерго. Практично усю зиму, увесь минулий опалювальний сезон, вони працюють повною мірою. Це дає можливість виготовляти стільки електроенергії, аби забезпечити комунальне підприємство електроенергією повністю. Щобільше, частину виготовленої електроенергії можна продавати на енергоринок. І ми продаємо.
За минулий рік підприємство виготовило 21 млн кВт електроенергії, з яких спожили 15 млн, а 6 млн продали на енергоринок. Тобто ці установки себе повністю виправдали. Показали себе як надійне безперебійне джерело електроенергії.
У 2022-му році, коли почались перші атаки ворога на об’єкти енергетичної інфраструктури, ми як і інші міста, що мають централізоване опалення, зрозуміли, що це надійніше джерело, аніж мережі обленерго та Укренерго. Великі об’єкти дуже вразливі в умовах великої війни, в умовах боротьби окупанта з цивільною інфраструктурою.
Чим відрізняються когенераційні установники від потужних генераторів, які встановлюють на підприємствах критичної інфраструктури?
Когенераційна установка – це, по-суті, великий потужний генератор, але він виробляє електроенергію, спалюючи газ, а не бензин чи дизель. При цьому, окрім електрики, він виробляє ще й тепло. Тобто десь 50% коефіцієнта корисної дії це електрика, ще 50% – тепло. Зі звичайного дизельного генератора зняти це тепло практично неможливо.
Ще один момент – газ йде по трубах. Бензин чи дизель треба довозити цистернами, тому логістика значно складніша. Зрештою, треба думати, де зберігати запаси пального.
Третій момент, і мабуть, найважливіший – ціна. Вартість електрики, виготовленої з газу, у рази дешевша, ніж вартість електрики від дизельного генератора.
Містам уже сьогодні треба замовляти це обладнання чи шукати донорів, які готові його надати?
Насправді це треба було робити ще у 2022-2023 роках. Звичайно, що й тепер треба це робити. Але зі свого досвіду скажу, що якщо міста тільки зараз планують їх купувати, то встигнути щось зробити до початку опалювального періоду буде вкрай складно.
Які ще є альтернативи для населених пунктів, що мають центральне тепло- та водопостачання, окрім когенерації, аби пережити наступну зиму?
Я направду не бачу альтернативи в умовах великої війни, особливо, якщо це стосується прифронтових міст. Варто обирати генерацію не надто великої потужності, аби вона не стала новим цікавим об’єктом для ворога. Це чи не єдиний варіант проходження осінньо-зимового періоду. Коли я кажу про проходження, то я кажу не про забезпечення електроенергією, а про забезпечення у першу чергу теплом.
Звичайно, можна з цих установок забезпечувати електроенергією інші об’єкти цивільної інфраструктури, але таких установок потрібно досить-таки багато. Нині основним завданням є забезпечення роботи котелень чи будівництво нових котелень на місці суттєво пошкоджених чи знищених ТЕЦ. Теплоцентралі – це доволі великі об’єкти, тож навіть якщо вони ще не знищені, то можуть бути під потенційним ударом. Тому у містах важливо мати власну розподілену генерацію.
