У Зарваниці на Тернопільщині відбулася Всеукраїнська проща, яка об’єднала близько 30 тисяч людей із різних куточків України. Молитву в чудотворному місці очолив глава УГКЦ Блаженніший Святослав. На прощу приїхали владики Української греко-католицької церкви з України та всього світу, які брали участь у Синоді Єпископів УГКЦ, та нещодавно звільнені з російського полону священники з Бердянська.
Що просили у молитвах українці у Зарваниці і чому у спеку йшли пішки десятки кілометрів, дізнавався кореспондент Укрінформу.
ЗВІЛЬНЕНІ З ПОЛОНУ СВЯЩЕННИКИ – СИМВОЛ НАДІЇ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ
У неділю з самого ранку у Зарваницю почали з’їжджатися тисячі людей. Як повідомила на сайті УГКЦ, йдеться про близько 30 тисяч паломників. Архієрейську Божественну Літургію очолив Блаженніший Святослав. Спільно з ним молилися владики Синоду Єпископів УГКЦ з усього світу.
“Дозвольте вас усіх привітати у цьому чудотворному місці… Наша Церква є наче материнським лоном, яке об’єднує українців в Україні і на поселеннях, є простором солідарності й обміну дарами, взаємної підтримки та помочі, без яких Україна не може встояти”, – сказав Блаженніший Святослав у проповіді під час Архієрейської Божественної Літургії.
І наприкінці глава УГКЦ закликав: “Мати Божа, рятуй Україну, рятуй кожного з нас! Богородице, з Тобою й у Тобі наш народ крокує до дня перемоги добра над злом”.
Участь у Богослужінні взяли звільнені з російського полону священники з Бердянська отець Іван Левицький та отець Богдан Гелета. Їх звільнили з російського полону 28 червня 2024 року в рамках 53-го обміну полоненими.
Як повідомили на сайті УГКЦ, цей обмін відбувся за посередництва Апостольської столиці. У неволі священники провели понад півтора року. Їх заарештували в окупованому Бердянську ще 16 листопада 2022 року. Довгий період про них не було жодної інформації.
“Цьогорічну прощу до Зарваниці можемо назвати паломництвом надії. Наша церква багато молилася за звільнення наших отців з Бердянська і ось вони з нами.
Сьогодні ми знаємо про щонайменше 7 000 українських військовополонених, які перебувають у катівнях російських тюрем. Також є понад 10 000 цивільних полонених. Їхні жінки, матері, діти чекають на їхнє звільнення, моляться. Багато з них присутні на цій прощі. Сьогодні нам Господь посилає знак надії. Отче Іване і отче Богдане, дякуємо Господу Богу за те, що ви живі, що ви сьогодні разом, що ви є знаком надії для тисяч українців”, – сказав Блаженніший Святослав.
У Марійському духовному центрі “Зарваниця” під час прощі вперше в історії УГКЦ відбувся Синод Єпископів, на який приїхала рекордна кількість учасників – 50 із 58 владик.
Центральною темою цього Синоду було проголошення Христового Євангелія, євангелізація під час війни. Єпископи міркували, як Євангеліє має стати джерелом сили й надії українського народу: «Учасники Синоду намагалися переосмислити передавання віри майбутнім поколінням. Ми хотіли прийняти необхідні рішення для того, щоб наші діти і молодь не просто знали про воскреслого Христа, а й могли досвідчити Його, присутнього в тілі нашої Церкви, зокрема через Святі Таїнства», – йдеться у повідомленні сайту УГКЦ.
ПІША ПРОЩА – ЦЕ НЕ ПРОСТО ХОДЬБА НА ВЕЛИКУ ВІДСТАНЬ
Дорогою до Зарваниці можна зустріти багато невеликих піших груп із синьо-жовтими прапорами та іконами. Ще до повномасштабного вторгнення Тернопільщина й сусідні області організовували велелюдні піші прощі до Зарваниці. У військовий час усі охочі об’єднуються невеликими групами на своїх парафіях чи родинами.
27-річна тернополянка Юлія Сиротюк цьогоріч ішла на прощу разом зі спільнотою Францисканської молоді. Вона з 12 років по кілька разів на рік долає цю відстань самостійно. Одного разу з подругою йшла у лютому.
“Піша проща – це не просто ходьба на велику відстань. Це шлях, який ти проходиш з молитвою і певним наміренням, мрією, яку ти просиш Господа здійснити. У останні роки у нас єдина мрія на всіх – перемога України. І хоч як би було важко йти, коли ти маєш ціль, розумієш, для чого ти це робиш, то докладаєш усіх зусиль, щоб досягти мети і подолати цей шлях.
Цьогорічна проща для мене була дуже глибока. Ми усі разом молилися за мир і перемогу. Були неймовірні відчуття до мурашок, коли ти розумієш, що поряд тисячі людей, усі вони думають про одне, щоб закінчилася війна, всі просять про це у Матінки Божої. З’являється усвідомлення, що ти не сам, що поряд однодумці, які вірять і моляться, що ця спільна молитва має велику силу”, – розповідає Юлія.
Тернополянка Христина Стасина з подругами йшли на прощу з містечка Струсів.
“Ми вийшли о 5:30 ранку і за 6 годин подолали 30 кілометрів до святого місця. Я вже вдруге йшла пішки на прощу. І щоразу це особливі відчуття. Дорогою ти відчуваєш, як тобі важко і не вистачає сил, спека, рюкзак важкий. Але коли прийшли у Зарваницю, то видихнула і вже жодної втоми не відчула. Сьогодні молимося, щоб закінчилася війна і наші захисники повернулися додому. Багато хто з наших родин служать у ЗСУ, ми знаємо, як їм важко, тому підтримуємо їх сьогодні своїми молитвами”, – розповіла Христина Стасина.
Пані Іванна з Рівненщини приїхала у Зарваницю разом із донькою.
“Ми об’єдналися з колегами-вчителями і приїхали зі школи організовано на прощу. Молимося за мир і возз’єднання українських родин, щоб наші захисники повернулися додому”, – каже жінка.
Олена Мощук приїхала на прощу зі Львівщини. Жінка молиться за сина, який зараз на війні.
“Сьогодні прошу Богородицю захистити мою дитину та його побратимів. Молюся щиро за перемогу над окупантами, за мир в українських містах. Вірю, що молитва в Зарваниці має велику силу”, – каже жінка.
НА ФРОНТІ МРІЯВ ПОБУВАТИ В ЗАРВАНИЦІ
Про силу молитви добре знає ще один учасник прощі – Олександр Деревенко. Він приїхав у Зарваницю із Кам’янця-Подільського Хмельницької області. Чоловік служив у 24-ій бригаді. Після важкого поранення демобілізувався і повертається до цивільного життя.
“Я в 2020 році пішов в АТО, далі – повномасштабне вторгнення, отримав важке поранення під Бахмутом. У мене були пошкоджені рука, нога і голова. Я 6 місяців лікувався, пів року не вставав з ліжка, після цього була тривала реабілітація. Повністю відновити здоров’я не вдалося, тому вже не можу повернутися на фронт, звикаю до цивільного життя. Мені дуже допомагає молитва. Відколи почав знову ходити до церкви, то краще сплю.
Відвідати Зарваницю – була одна з моїх мрій ще коли був на війні. Радію, що зміг сюди приїхати. Тут я відчуваю особливий спокій. Посповідався, помолився перед чудотворною іконою. Обов’язково повернуся сюди знову”.
АВТО І “ШВИДКІ” ДЛЯ ВІЙСЬКОВИХ
Цьогорічна проща у Зарваниці об’єднала людей не лише у молитві, а й у добрій справі. Під час прощі Тернопільсько-Зборівська архиєпархія УГКЦ передала для ЗСУ дві «швидкі» і два позашляховики. Транспорт для військових освятив Блаженніший Святослав.
“Гуманітарний штаб Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ за благословення нашого митрополита і наших єпископів працює як для допомоги ВПО, так і для наших військових. Кожен вірний вносить свою лепту… Сьогодні ми передаємо автомобілі для наших військових. Це якісний високопрохідний транспорт, який необхідний нашим захисникам”, – розповів член гуманітарного штабу Тернопільсько-Зборівської архієпархії о. Роман Дутчак.
Боєць 112-ї бригади з позивним “Гурман” приїхав у Зарваницю, щоб забрати позашляховик для свого підрозділу.
Він із Тернополя, вже півтора року стоїть на захисті нашої країни. “Ми вдячні за допомогу, адже цей автомобіль був дуже потрібний. Ми звернулися до єпархії із запитом і через певний час нам повідомили, що придбали для нас авто. Я вже сьогодні повертаюся на Харківщину до свого підрозділу, який виконує завдання на лінії зіткнення. Було приємно сьогодні побувати у Зарваниці на прощі. Вдячний за молитовну підтримку священникам і людям, які сюди приїхали. Ми її відчуваємо і це додає нам сил. Робимо все можливе, щоб вигнати ворога з української землі”, – каже “Гурман”.
Довідково. Зарвани́ця – село в Україні, у Золотниківській сільській громаді Тернопільського району, Тернопільської області, розміщене на лівому березі річки Стрипа. Давніше було містечком. Перша згадка про село датована 30 липня 1436 р. – в «Актах ґродських і земських». У 1662–1704 рр. Зарваницю кілька разів стустошували турки і кримські татари. Вони спалили селянські оселі, церкву і монастир.
Однак ікону Божої Матері вдалося врятувати. Її перенесли до нової дерев’яної церкви, побудованої в центрі Зарваниці (Церква святого Івана Хрестителя, 1738 р.). У ній розміщено також чудотворний образ Розп’ятого Спасителя, який було короновано за дозволом Папи Римського у 1742 р. в присутності Митрополита Київського – предстоятеля Української (Руської) греко-католицької церкви Атанасія Шептицького. У 1867 р. було урочисто короновано ікону Зарваницької Матері Божої, старанням кардинала Івана Сімеоді папа Пій IX надав Зарваниці статус відпустового місця. Відтоді починаються відпустові дні, коли тисячі прочан відвідують це святе місце.
Юлія ТОМЧИШИН, Укрінформ
Фото авторки, Юлії Сиротюк, Олега Харишина і з сайту УГКЦ
