Як і прогнозували, Ребров провів декілька ротацій. У воротах Луніна замінив Трубін, в опорній зоні Степаненка – Бражко, а замість Коноплі на фланзі оборони вийшов Тимчик. Ну і місце правого вінгера відійшло для Ярмоленка. Загалом ж українська команда, в порівнянні з матчем з румунами, перейшла від схеми 4-2-3-1 на класичну 4-3-3.
Аналіз матчу подає видання UA-Футбол.
Якщо проти Румунії ми домінували за відсотком володінням м’ячем, то проти “словацьких соколів” вже ми сиділи в низькому блоці та робили ставки на контратаки. Напевно, цій збірній Україні так навіть простіше – діяти від суперника. А опонент по ходу зустрічі пропонував абсолютно різні сценарії: перемикав темп, чергував високий пресинг та змінював напрямок атак.
За першими відчуттями наче стало трішки краще все виглядати. До 10-ї хвилини… Словаки розкачалися та підвищили темп. Двічі Трубін виручав нас після небезпечних ударів Гарасліна та Шранца. Якби не Анатолій, ми вже б починали з центру поля.
Втім, все ж таки пропустили ще до екватору першого тайму. Знову проспали на дальній штанзі Шранца, який забивав бельгійцям. І той з-під Зінченка розмочив рахунок. Знову “синьо-жовтим” потрібно було відіграватися. Різниця м’ячів -4, вже відверто, лякала.
Справедливості заради, проти команди Франческо Кальцона ми краще тримали структуру та виявляли більше бажання. До воріт підопічних італійського наставника ми періодично доходили, але конче не вистачало точності у завершальній стадії.
З плином часу перевага словаків стала все менш явною, а ми зуміли відсунути гру від своїх воріт. І навіть почали приходити по-справжньому гольові епізоди з нашого боку. Спочатку була якісна вертикальна атака, яку розвинув Ярмоленко. На жаль класна передача п’ятою від Андрія на сьогоднішнього іменинника Довбика не пройшла. Результатом цього контрвипаду стало влучання в стійку від Тимчика. Було дуже близько. А трішки пізніше вже Мудрик прорвався по своєму фланзі, проте не зумів впритул обіграти Дубравку.
Під завісу перших 45 хвилин ініціатива повністю перейшла до наших ніг. Зокрема, зі штрафного гостро пробивав Зінченко, але страж воріт Словаччини все тягнув. Однозначно, ми виглядали солідніше та динамічніше ніж з румунами. З’явилась певна іскра та націленість на ворота. Однак, потрібно було забивати. Найкращим у нашому складі точно був Трубін – словаки теж небезпечно огризалися, але голкіпер “Бенфіки” показував себе надійно.
Потрібно було виходити на другу половину та додавати. Ця Словаччина далеко не ідеальна та як показали перша половина частенько допускала біля своїх воріт загрозу. І ми додали. Бражко якісно зіграв у відборі, а Мудрик вилетів в контратаку. Здавалось, що атака захлинулась, але другим темпом Зінченко знайшов у карному майданчику самотнього Шапаренка, який в один дотик влучно пробив у протихід воротарю. 1:1!
Нарешті, нарешті ми прокинулись! Чому так не можна було відразу?! З’явилась і впевненість, і інтенсивність у діях українських футболістів. Тепер вже саме контролювали гру та затискали “соколів”.
Словаччина відчутно втомилась та підсіла. Тут Сергій Станіславович не став мудрити, та додав свіжості в атаку, випустивши Зубкова та Яремчука. І це спрацювало. В останню третину ігрового часу за нашою командою було приємно спостерігати: ми бігли, високо зустрічали словаків та атакували. Хороша нагода була у вищезгаданого Романа, проте він дуже затягнув з передачею на Мудрика. Михайло витиснув з цього епізоду максимум, влучивши з гострого кута у штангу.
Втім, досить швидко нападник “Брюгге” виправився, да і ще й як! Шапаренко ідеально закинув у штрафну на Яремчука, а той в один дотик майстерно обробив м’яч, а другим покотив повз Дубравку! Вихід Романа потужно підсилив нашу збірну.
Другий тайм, однозначно, був за Україною. Словаччина практично до фінального свистка була без жодного удару у площину воріт Трубіна у другій половині. Наприкінці зустрічі можна було побачити те, чого конче не вистачало у грі з румунами. “Синьо-жовті” йшли в стики, вигризали м’ячі, кидалися у підкати та великою кількістю гравців накривали суперника. Похвала і лише одне питання: ех, а можна було так з самого початку?
У компенсований час нерви були вже на межі, але ми зуміли відбитися від фінального штурму словаків і здобули такі важливі три очки. У підсумку, у Дюссельдорфі перемогла та команда, яка виявила більше бажання. І на щастя, цією командою була наша збірна. Ще не все втрачено, ми все ще в грі!
Другий тур групи E, Євро-2024
П’ятниця, 21-е червня
Дюссельдорф, Меркур Шпіль-Арена
Словаччина – Україна 1:2
Голи: Шранц 18 – Шапаренко 54, Яремчук 80
Словаччина: Дубравка – Ганцко (Оберт 67), Шкріньяр (к), Вавро, Пекарік – Дуда (Стрелец 60), Лоботка, Куцка – Гараслін (Суслов 67), Боженік (Бенеш 60), Шранц (Зауер 86).
Запасні: Равас (в), Родак (в), Оберт, Дьомбер, Де Марко, Коша, Суслов, Бенеш, Ріго, Беро, Грошовський, Тупта, Дюріш, Зауер, Стрелец.
Головний тренер – Франческо Кальцона.
Україна: Трубін – Зінченко, Матвієнко, Забарний, Тимчик – Бражко (Сидорчук 85), Шапаренко (Таловєров 90+2) – Мудрик (Маліновський 85), Судаков, Ярмоленко (к) (Зубков 67) – Довбик (Яремчук 67).
Запасні: Бущан (в), Лунін (в), Конопля, Сваток, Таловєров, Сидорчук, Степаненко, Маліновський, Яремчук, Циганков, Миколенко, Зубков, Бондар, Ванат, Михайличенко.
Головний тренер – Сергій Ребров.
Попередження: Яремчук 84.
Арбітр – Майкл Олівер (Англія).
